Як прийшли до рішення щодо покупки електромобіля. На чому їздили до нього?
В мене є ціль створити завод по виробництву електромобілів. Про електричний автомобіль я мріяв давно, ще з 8-ми років, після того, як проїхався на гольфкарі в Польщі. До своєї цілі я йшов 22 роки, цікавився новинками в глобальній мережі Інтернет, вивчав будову та принцип руху, працював у компаніях, що займаються електромобілями, постійно відкладав кошти на мрію. Орендував електромобіль Citroen Saxo та працював на ньому по ночам, вчився енергоефективно їздити та заробляти гроші. До електрокара в мене був Opel Combo ’08 на газу (надійне авто).
Мене приваблюють інноваційні рішення в народному господарстві, намагаюсь вивчати передовий досвід іноземних країн в галузі енергоефективності та альтернативних джерел енергії. Також мене цікавить тема екології. Завдяки цьому в електромобілі я бачив одні переваги.
Зарядка електромобіля у Словенії © фото Любомира Піндуса
В 2016 році я провів дослідження ринку електромобілів в Україні, проаналізував умови всіх постачальників, продавців та в результаті підписав договір з моїм давнім знайомим, який давно займається поставкою електрокарів. Далі з батьком підбирали цікаві пропозиції на американських аукціонах Manheim, Copart, IAAI та надавали постачальнику інформацію про вподобані варіанти і максимальну ціну, яку ми готові заплатити.
Які електромобілі розглядали і чому купили Nissan Leaf?
Спочатку я мріяв про Tesla model S. Я їздив на електромобілях BMW i3, Citroen Saxo. Коли настав час зробити вибір, то вагався, що замовляти Chevrolet Volt чи Nissan Leaf і, проаналізувавши світовий досвід, ми з батьком вибрали Nissan Leaf, і до цього часу вважаю, що це був самий правильний вибір. На сьогоднішній день Nissan Leaf є самим популярним електромобілем в Україні та цілому світі. А ще батько підтримав мене, сказавши, що якщо вже кидати палити бензин, то кидати повністю!
Розкажіть про основні характеристики свого електрокара (яка ємність батареї — 24-30 кВт • год)?
У моєї «ластівки», як я називаю свій Leaf SL 2015 року, встановлена стандартна з контролером батарея 24 кВт⋅год, яку я намагаюсь берегти, зважаючи на основні рекомендації, що знайшов у мережі.
Приладова панель Nissan Leaf SL 2015 року © фото Любомира Піндуса
Як часто і багато ви їздите на своєму електромобілі?
Електромобіль використовую практично кожного дня. Оскільки на даний час я живу за містом, то проїжджаю більше 100 км в день.
Скільки кілометрів ви вже проїхали на своєму електромобілі?
За два роки користування проїхав більше 30 тис км., а загальний пробіг вже перевищує 52 тис. км і всі 12 дванадцять секцій ємності батареї активно світяться. Наскільки мені відомо, для того, щоб батарея служила довго, не рекомендується її перегрівати, низькі температури їй не так страшні як високі. А також не раджу часто розряджати батарею нижче 20%. Окрім того, не бажано акумуляторній батареї довгий час бути повністю розрядженою (особливо при мінусових температурах) чи максимально зарядженою.
Зарядка біля Кракова з сонячними панелями © фото Любомира Піндуса
Ви писали на своїй сторінці в Facebook про те, що здійснили досить тривалу поїздку Європою на електромобілі, здолавши в цілому 5300 км. Розкажіть, як планували маршрут, чи не було страхів, що по дорозі не виявиться зарядних станцій і пунктів? Ви подорожували на самоті або в компанії сім’ї та друзів?
Маршрут планував перш за все згідно моїх завдань з відрядження, а також хотів відвідати своїх родичів за кордоном. В мене була мрія побувати у Монако, якою я загорівся декілька років тому, як проходив марафон Київ — Монте-Карло, у якому я дуже хотів взяти участь, але тоді не було для цього практично жодних можливостей.
Nissan leaf у Монте-Карло © фото Любомира Піндуса
В мене був біопаспорт, страховий поліс на 30 тисяч євро, на кордоні в Польщі оформив зелену карту за 110 злотих (це дешевше, ніж купувати в Україні).
В мене був наступний маршрут: Київ — Львів — Польща (зі сходу на захід) — Німеччина (Берлін — Штутгарт) — Швейцарія (Цюрих, Люцерн, Альпи) — Італія (Мілан, Генуя, Сан-Ремо) — Франція, Монако — Ніцца — Венеція — Словенія — Австрія — Угорщина — Словаччина — Україна.
Для пошуку та планування зарядок використовував сервіс PlugShare та деколи Chargemap, навігацію за кордоном здійснював через MapsMe.
Щодо побоювань та острахів, звичайно вони були. Тільки під час подорожі я зрозумів, що головне скласти базовий маршрут, взяти з собою необхідні речі, відкинути всі страхи та їхати вперед до цілі, а по дорозі знайдуться всі необхідні ресурси, щоб дістатися туди, куди плануєш. В подорожі ще дуже важливо побільше комунікувати з місцевими, бути відкритим до людей, посміхатись. А ще під час подорожі мене жодного разу не тягнули на буксирі.
До Польщі зі мною їхали мої знайомі, а з Італії до Монако мені компанію склав колега з Білорусії на Tesla model S. Також по маршруту в мене були попутники і жодного разу мене не тягнули через нестачу заряду. В мене було ділове відрядження та дослідження Європи. Наступного разу вже поїду з сім’єю, хай синочок Віктор трохи підросте.
Швидкісна зарядка CHAdeMO біля Ніцци © фото Любомира Піндуса
Якими сервісами та мапами ви користувалися для пошуку зарядних станцій?
Зарядки шукав та планував з допомогою PlugShare та Chargemap. У Польщі заряджався по картці у мережі Greenway, у Німеччині на Plugsurfing, в Італії — в супермаркетах Lidl та центрах Nissan. У Монако, Словенії, Австрії, Словаччині зарядки безкоштовні.
Безкоштовна зарядка у Цюриху поряд з McDonalds © фото Любомира Піндуса
Чи були зарядні пункти завжди справні?
Так, зарядні станції за весь етап моєї подорожі були справними. У Європі часто практикується запуск зарядних станцій з допомогою мобільних додатків. Тобто перед початком подорожі потрібно продумати, які джерела будуть забезпечувати доступ до мережі Інтернет.
Скільки часу зайняла вся поїздка?
26 днів.
Як часто і довго ви заряджалися, чим займалися, поки ваш електромобіль знаходився на зарядці?
В середньому одна зарядка займала 2-3 години, за той час в мене була піша прогулянка, ділові зустрічі, ланч, нові знайомства, фото, селфі, аналіз ефективних ідей в народному господарстві, відпочинок. Крейсерська швидкість в мене була 40-70 км/год (для електромобіля — тихіше їдеш, далі будеш), мені було цікаво розглядати нову місцевість, архітектуру, заходити в магазини, спілкуватись з людьми, удосконалювати англійську, а ще зупинявся та купався в Середземному морі, засмагав на Лазурному березі під час зарядок.
Електромобіль — це зовсім інша, прогресивніша філософія руху. Потрібно на ньому поїздити, щоб це зрозуміти.
Скільки зупинок на зарядку у вас вийшло за весь час подорожі?
Більше 50.
Ви заряджалися на платних або безкоштовних зарядках (повільних або суперчарджерах)?
Звичайно, я намагався заряджатись на безкоштовних зарядках. Хоча бували випадки, коли потрібно було заплатити за зарядку.
Окрім того, як я писав, в мене були RFID карти для зарядок Greenway та Plugsurfing і в цих мережах є платні і безкоштовні зарядні станції. Якщо брати в процентному відношенні швидких та звичайних зарядок, вийшло десь 10/90.
У скільки за вартістю вам обійшлася зарядка електрокара під час всієї поїздки?
В загальному на зарядки я витратив близько 85 євро (з них 40 євро — Green Way, 35 євро — Plugsurfing, 10 євро — інші).
Ви пересувалися по платних або безкоштовних дорогах?
На проїзд по автобанах я витратив близько 20 євро. Після Кракова я складав маршрути по якісним дорогам, що проходять паралельно автобанам, зокрема там набагато більше можна побачити красу природи, архітектури, те, як люди розбудувались, їх інноваційні рішення, а на автобані їдеш як в тунелі, нічого не бачиш.
Витрати на проїзд платними дорогами склали 20 злотих в Польщі, в Німеччині всі дороги безкоштовні. Швейцарію проїхав безкоштовно, дуже незвично було подолати швейцарські Альпи — там захоплюючі краєвиди, стрімкі траси з Need For Speed, природа дуже схожа на Карпати, а смак яфини такий як і в Україні. Часто можна побачити і почути корів з реклами шоколаду Milka, а щоб підзарядитись в серці Альп, прийшлось насолоджуватися кавою по 7 франків у шикарному готелі Андерматт. В’їзд в Італію коштує 4,5 євро, у Мілан — 4 євро, всі інші країни проїхав безкоштовно.
На власному досвіді переконався, що паралельно автобанам проходять якісні та безкоштовні приміські дороги. Під час зарядки я також вивчав найкращі маршрути за допомогою додатка Maps.me. Деколи навіть приходилось рухатись велосипедними маршрутами. Багато хто не вірить, що я так мало витратив на платні дороги в Європі, та на це я можу сказати: те, чого не видно здалеку, можна побачити зблизька.
Якщо хтось буде їхати в Європу, я готовий допомогти у підготовці мальовничого і не дуже коштовного маршруту.
Яка максимальна дистанція була подолана на одному заряді?
Максимально я проїжджав 180 км на одному заряді і запас ходу ще залишався на 10-20 км.
Зарядки зустрічалися уздовж доріг або в ТЦ, БЦ і громадських місцях в містах і передмістях?
У Європі багато зарядок, я планував маршрут відповідно до моїх ділових завдань та туристичних уподобань. Зарядки зустрічались у всіх можливих місцях, а також навіть у дуже незвичних, наприклад на фермі органічного землеробства з біогазовими установками та сонячними батареями в Німеччині поблизу Штутгарта, а також звичайні розетки на автозаправочних станціях.
Зарядка на фермі органічного землеробства з біогазовими установками в Німеччині поблизу Штутгарта © фото Любомира Піндуса
Чи зустрічали ви в тих країнах, в яких побували на електромобілі, окремі парковки із зарядними пунктами для електромобілів?
Так, доволі часто траплялися паркінги з місцями для електромобілів та зарядками. В аутлет містечку Seravalle Designer Outlet, де величезні паркінги були повністю забиті, є три спеціально огородженних місця для зарядки електромобілів, на яких мені ввічливо відчинили та дали безкоштовно зарядитись.
Зарядка Nissan Leaf в аутлет містечку Seravalle Designer Outlet © фото Любомира Піндуса
Як багато електромобілів ви бачили в тих місцях, куди ви їздили?
Електромобілі у Європі я не часто зустрічав, частіше гібриди. У Києві електромобілів набагато більше можна побачити на дорогах. Найбільше електромобілів Leaf я зустрів у Вроцлаві (Польща), там їх здають в прокат. До речі, європейські варіанти Nissan Leaf набагато скромніші по комплектації аніж їх американські побратими.
Які перехідники та конектори брали з собою, які використовували?
В свій марафон я взяв зарядний пристрій для розетки на 16 А, кабель Type 2 (Mennekes) – Type1 (J1772) (самий ходовий під час подорожі), подовжувач на 23 метри, і в принципі, цього вистачало, хоча я б порадив взяти з собою перехідник з кабелю Type 2 на кабель Type1, трійник для підключення в розетку 220 В з заземленням, а також інколи міг би допомогти зарядний пристрій від червоної розетки на 380 В.
Розповсюджені типи зарядок у Європі © фото Любомира Піндуса
Чи купували карти місцевих постачальників зарядних послуг?
Перед поїздкою через електромобільну громаду ElectroCars.Club я дістав RFID карти GreenWay (Польща, Словаччина) та Plugsurfing (Німеччина та певна кількість зарядних станцій в Швейцарії). Дані карти можна замовити в Інтернеті з доставкою в Україну, хоча це займає доволі тривалий період часу. Якщо хтось планує подорож на електромобілі по Італії, то раджу попередньо замовити картку для італійських зарядок, тому що там доволі складно без електронного ідентифікатора заряджатись, а зарядка через інтерактивні програми з допомогою банківської карти доволі дорога.
Які дасте поради тим, хто тільки планує поїздку на електромобілі на далекі відстані?
Головна порада для тих відважних людей, які планують поїздку на електромобілі на далекі відстані — це не хвилюватись з цього приводу, головне базово скласти маршрут, взяти з собою найбільш необхідні речі, відкинути всі страхи та їхати вперед до цілі, а по дорозі знайдуться всі необхідні ресурси, щоб дістатися туди, куди плануєш. В подорожі дуже важливо побільше комунікувати з місцевими, бути відкритим до людей, посміхатись.
Щодо зеленої карти, яка необхідна для пересування в країнах ЄС, то головне спокійно і впевнено проїхати український кордон, а вже при перетині європейського кордону, повідомити митника про потребу в зеленій карті і він все підкаже і направить в контору при кордоні. Зелену карту оформили на 30 днів за 110 злотих. Жодного разу зелену карту та медичну страховку в мене не перевіряли і не зупиняли, тільки в Мілані прикріпили штрафну квитанцію на 285 євро за стоянку в синій паркувальній зоні (вона начебто для ночівлі з 20:00 до 8:00 години).
Також раджу розмістити на електромобілі знак обмеження швидкості в 60-70 км/год, щоб не дратувати інших учасників руху.
Дороги в Європі набагато вищої якості, і, відповідно, власникам автомобілів там менше потрібно ремонтувати і мити своїх «залізних коней» як в Україні.
Володар Nissan Leaf першого покоління Любомир Піндус.
